Керівництво з екологічного менеджменту

Малюнок 1. Цикл системи екологічного менеджменту.

1. Планування: визначення екологічних аспектів та потенційного впливу підприємства на навколишнє середовище (початковий екологічний огляд), формування екологічної політики, визначення загальних екологічних задач та розробка планів дій.
2. Впровадження: впровадження планів із застосуванням відповідних заходів для досягнення поставлених цілей.
3. Перевірка: оцінка результатів, отриманих на попередній стадіях.
4. Корекція та вдосконалення: усунення недоліків, виявлених під час перевірки. Необхідні вдосконалення забезпечуються постійними перевірками менеджменту.

N.B. Фахівець сертифікуючої організації має запропонувати допомогу у формулюванні екологічної політики, цілей та плану дій.

1. Планування системи екологічного менеджменту

1.1. Екологічний огляд

Як правило, впровадження системи екологічного менеджменту починається з огляду екологічного статусу та проблем підприємства, – з екологічного огляду. Тобто, з’ясовується, як підприємство використовує природні ресурси, які в нього викиди та відходи, які існують інші шляхи впливу на навколишнє середовище, а також – які законодавчі поширюються на діяльність цього підприємства. Огляд враховує всі основні й допоміжні види діяльності підприємства та, в разі необхідності, його продукцію і послуги. Огляд також може фокусуватися на окремих операціях (таких, як управління відходами). Особлива увага має приділятися тим видам діяльності, які мають суттєвий вплив на довкілля. Ґрунтуючись на результатах екологічного огляду, менеджмент або працівники, в обов’язки котрих входять екологічні питання, визначають сфери, що потребують першочергового втручання. При цьому увага має бути сфокусована на тих сферах діяльності, які можуть забезпечити найбільше збереження ресурсів та скорочення впливу підприємства на довкілля. Збереження ресурсів сприяє покращенню як екологічних, так і економічних показників діяльності підприємства, а також поліпшує його репутацію. Якщо підприємство вирішило охопити екологічним оглядом усю свою діяльність, тоді огляд має включати детальне вивчення наступних областей:

• споживання енергії та тепла,
• використання матеріалів,
• використанні пакувальних матеріалів,
• споживання води,
• обсяг відходів,
• якість внутрішнього та зовнішнього повітря,
• шуми та запахи,
• робоче середовище.

Чим більш деталізованим є облік споживання та витрат, тим більше можливостей для збереження ресурсів. Наприклад, якщо підприємство має кілька окремих лічильників для води замість одного головного, то легше можна визначити ті сегменти, де є надмірне споживання.

Як правило, інформацію про використання ресурсів можна отримати у бухгалтерії. Бухгалтерія зазвичай має дані про споживання електроенергії та води, про використання споживчих матеріалів (таких, як миючі засоби тощо), про управління відходами. Якщо ж така інформація недоступна або не ведеться окремий облік, необхідно це налагодити.

На невеликих підприємствах екологічний огляд зазвичай проводить один співробітник. Якщо ця особа добре знається на справах підприємства, то може зробити значну частину роботи не виходячи із-за свого столу. Та деякі дослідження мають бути зроблені на місці, – перевірка показників лічильників, скажімо. На більших підприємствах завдання огляду мають бути поділені між кількома особами.

Суттєвою частиною екологічного огляду є виявлення областей де бізнес може скоротити споживання ресурсів.

1.2. Суттєві навантаження та впливи на довкілля

Екологічний огляд виявляє стан відповідних екологічних складових та визначає навантаження на навколишнє середовище, що призводять до значних впливів на довкілля. Навантаження на навколишнє середовище можуть знаходитися на вході (споживання енергії або води) та на виході (відходи, викиди у повітря, стічні води, шум) діяльності підприємства, що впливає на навколишнє середовище, людей або власність (наприклад, двоокис вуглецю, що виникає під час виробництва тепла, є однією з причин зміни клімату). Навантаження на довкілля знаходяться у причинно-наслідкових відношеннях з впливами на довкілля.

Фактично кожен вид діяльності має певний вплив на довкілля, буде це миття рук чи надання послуг. Важливо виявити екологічні аспекти, які призводять до значних впливів, тобто визначити області, на які треба направити зусилля в першу чергу, або – екологічні пріоритети підприємства. Як правило, найбільша увага приділяється тим аспектам, що мають найбільший вплив на довкілля (шум та запахи) або безпосередньо регулюються законодавством (управління відходами та стоками).

Досвід показує, що значна частина екологічних аспектів діяльності готелів та ресторанів прямо пов’язана із статтями витрат бізнесу:

• споживання електроенергії,
• споживання тепла,
• споживання води,
• відходи.

Крім того, питання репутації підприємства (відгуки клієнтів, думка партнерів по бізнесу або місцевої громади) також є важливими для туристичних/готельних операторів.

1.3. Екологічна політика

Результати екологічного огляду стають основою для розробки екологічної політики: підприємство формулює свої екологічні принципи та наміри, описує основні екологічні цілі й задачі.

Екологічна політика є основою для всіх видів екологічної діяльності підприємства, впливає на його сучасний та запланований розвиток. Вона зазвичай передбачає зобов’язання по скороченню впливу на довкілля відповідно до вимог чинного законодавства й нормативних актів.

Зазвичай опис екологічної політики займає не більше половини сторінки (більш детальну інформацію можна знайти у додаткових поясненнях до критеріїв 1.2).

1.4. Екологічні цілі

Екологічними цілями підприємства є специфічні задачі, котрі мають бути вирішені у конкретній області та у конкретні терміни для того, щоб покращити екологічну ситуацію. Наприклад, підприємство, яке розглядає використання хімічних речовин (таких, як миючі засоби) як аспект, що спричиняє значний вплив на довкілля, може мати за ціль покращення хімічних характеристик стічної води. Методи досягнення такої мети можуть включати обмеження використання хімічних засобів, заміну їх на більш екологічно дружні хімічні засоби, встановлення або вдосконалення очисного обладнання тощо.

Екологічні цілі мають бути чітко сформульованими та вимірними. Початкові цілі слід ставити такі, щоб їх можна було досить швидко досягти за допомогою незначних ресурсів, таким чином заохочуючи працівників на подальші дії (наприклад, у використанні ресурсів, скороченні відходів тощо).

Цілі мають бути вимірними, щоб їх досягнення можна було проаналізувати згодом. Для цього визначаються параметри виміру або екологічні індикатори. Наприклад, зниження споживання енергії у готелі може вимірюватись зменшенням витрат на спожиту енергію у розрахунку на одного гостя, вираженим у грошових одиницях. Зрештою, треба встановити кінцеві терміни досягнення цілей. Кінцеві терміни мають бути реалістичними: досягнення цілей повинно бути не занадто обтяжливим, але й не залегким для працівників.

1.5. Екологічний план дій

Після встановлення екологічних цілей розроблюється спеціальний план – екологічний план дій, що визначає – як, коли та які ресурси мають бути використані для досягнення екологічних цілей.

Такий план дій має відповісти на наступні шість запитань:

• Що є ціллю?

Задана ціль коротко описується. Опис слід робити так, щоб потім можна було оцінити досягнення. Цілі мають бути реально досяжні.

• Яким чином ціль буде досягнута (дії та заходи)?

У цьому пункті описуються дії, які треба виконати для досягнення цілі, і порядок дій.

• Хто відповідає за досягнення цілі?

Призначається відповідальна особа. Вона не обов‘язково повинна виконувати всю роботу самостійно, але має контролювати діяльність та забезпечувати досягнення цілі.

• Який розклад?

Для своєчасного досягнення цілі визначаються реалістичний розклад та кінцеві терміни.

• Які ресурси?

Ресурси у формі грошей або робочого часу, виділені для досягнення кожної цілі. Складається кошторис. Особа, відповідальна за досягнення цілі, як правило, також відповідальна за виконання кошторису. Якщо існує кілька шляхів досягнення цілі, то ці варіанти треба оцінити й порівняти, а оцінка їхньої вартості використовується для визначення терміну окупності інвестицій. Зменшення спожитих ресурсів та інвестиції у збереження згодом окупаються. Період їх окупності може бути вирахуваний за наступною формулою:

• Коли перевіряється досягнення цілі?

Після того, як пройшов термін досягнення цілі, перевіряється, чи була вона досягнута та чи мало щось бути зроблено інакше. Якщо ціль не була досягнута, слід з’ясувати причини невдачі та, у разі необхідності, розробити новий план дій.

Щойно підприємство знаходить найкраще рішення, яке задовольняє його потреби і є економічно вигідним, його можна включити до розділу „Як досягти цілі?” плану дій. Приклад структури плану дій представлений нижче.

 

2. Впровадження та підтримка

Для ефективного застосування екологічного менеджменту підприємство має ввести в дію механізми підтримки, необхідні для впровадження екологічного плану дій, виконання екологічної політики та досягнення цілей. Це потребує визначення структури та обов‘язків для ефективної екологічної діяльності та узгодження процедур і управління природоохоронними діями (наприклад, як саме на підприємстві збираються відходи).

Природоохоронна діяльність з самого початку має бути організована таким чином, щоб вона відповідала розмірам, сфері діяльності та структурі управління підприємством. Екологічний менеджмент може бути організований директором, який залучає одного або двох працівників.

На невеликих підприємствах екологічний огляд зазвичай проводить один співробітник. Якщо ця особа добре знає підприємство, то може зробити велику частину роботи не виходячи із-за свого столу. Деякі види роботи мають бути зроблені на місці, такі, як перевірка показників лічильників тощо.

На більших підприємствах задачі огляду мають бути поділені між кількома особами. Важливо, щоб усі співробітники були поінформовані про те, хто саме може відповісти на запитання осіб, які цікавляться екологічною діяльністю підприємства.

Співробітники мають бути постійно залучені до екологічного менеджменту. Співробітники мають бути якнайкраще обізнані з екологічною проблематикою підприємства, спроможні знаходити рішення та розвивати екологічно стійкі робочі звички й традиції.

Екологічний менеджмент є задачею, для вирішення якої потрібний час та плідна співпраця. Обов‘язки кожного співробітника мають бути визначені та вбудовані у щоденний розпорядок.

Важливо, щоб кожен працівник усвідомлював свою роль у покращенні екологічної ситуації на підприємстві.

Ґрунтуючись на досвіді, можна рекомендувати різноманітні методи мотивації працівників та розвитку екологічно стійких робочих традицій.

 

3. Перевірка та контроль

Впроваджуючи та підтримуючи систему екологічного менеджменту, підприємство потребує постійних вимірів/моніторингу та оцінки своєї поведінки в навколишньому середовищі. Екологічні характеристики підприємства зазвичай оцінюються за допомогою вимірювань і моніторингу відповідних індикаторів, а також – внутрішнім аудитом. Перш ніж вирішити, що і як вимірювати, підприємство має визначити екологічні індикатори, які будуть використовуватися для моніторингу. Вони мають бути встановлені під час визначення екологічних цілей.

Приклади індикаторів екологічних характеристик підприємства

Екологічний аспект	Індикатор екологічної поведінки підприємства
Споживання води	Споживання води (наприклад, у м3) усім підприємством або кожним його підрозділом
Споживання енергії	Обсяг спожитої енергії кожного типу (тверде паливо, бензин, природний газ, центральне опалення, електроенергія); атмосферні викиди, спричинені споживанням енергії (двоокис вуглецю, окис азоту, двоокис сірки)
Використання природних ресурсів (вплив на довкілля, спричинений використанням сировини)	Обсяг спожитого паперу, канцелярського приладдя, миючих засобів, обладнання та інших матеріалів; структура використання відновлюваних/не відновлюваних ресурсів.
Вплив хімічних засобів на довкілля та здоров’я	Обсяг та небезпечність використаних хімічних засобів.
Викиди до атмосфери	Обсяг відпрацьованих газів та інших забруднювачів. Виміри якості оточуючого повітря (наприклад, щодо запахів).
Викиди у воду	Обсяг та концентрація викинутих забруднювачів, таких, як азот, важкі метали, планктон, а також показники ХПК1, БПК2. Виміри забруднювачів у воді, яка поступає на підприємство.
Відходи	Обсяг відходів. Обсяг відсортованих, відновлених та небезпечних відходів.
Пожежі, аварії та інші надзвичайні ситуації.	Кількість аварій та витоків. Кількість інцидентів, які включають травмування людей. Хибні тривоги.
Вплив транспорту на довкілля	Виміри концентрації забруднювачів у відпрацьованих газах. Споживання палива (обсяг/км). Кількість аварій.

1Хімічна потреба в кисні. В екологічній хімії тест на хімічну потребу в кисні широко використовується для посереднього виміру кількості органічних з‘єднань у воді.

2Біологічна потреба в кисні. Кисень потрібний не тільки для виживання живих організмів, а також для розкладання органічних матеріалів у стічних водах.

Як правило, доцільно проводити регулярні перевірки/внутрішній аудит на підприємстві, щоб переконатися в тому, що впроваджена система працює, як заплановано, що вона належним чином впроваджена та підтримується.

Працівники, які виконують такі перевірки та внутрішній аудит, повинні проводити аудит об‘єктивно й неупереджено, мати відповідну підготовку. Працівники, які проводять аудит, також мають бути достатньо знайомі з діяльністю підприємства (включаючи природоохоронну діяльність).

Природоохоронна діяльність підприємства часто не спрацьовує належним чином. Відхилення та невідповідність запланованим діям можуть бути викликані різними причинами. Це треба визначити, задокументувати й вжити коригуючих заходів.

 

4. Коригування та вдосконалення

Подібно до загальної економічної діяльності підприємства, природоохоронна діяльність та функціонування екологічної системи періодично потребують корекції та вдосконалення. Як правило, підприємство коригує систему екологічного менеджменту відповідно до висновків огляду, що проводиться менеджментом.

Зазвичай менеджмент проводить огляди через певні інтервали часу (як правило, у формі зустрічей чи зборів), аналізуючи стан системи екологічного менеджменту та приймаючи рішення, необхідні для її вдосконалення чи модифікації.

Діяльність підприємства, як правило, оцінюється за даними моніторингу, результатами перевірок та внутрішнього аудиту, за досягненням цілей та реалізацією плану дій тощо.

Для успішного впровадження плану дій важливо, щоб він виконувався у співпраці між керівництвом та персоналом. Активна участь у формулюванні плану дій часто сприяє підвищенню мотивації членів персоналу. Фахівець сертифікуючої організації може брати участь у зустрічах персоналу.