Рекомендації щодо впровадження екологічного менеджменту / Керівництво з виконання критеріів сертифікації

Категорії та критерії екологічної сертифікації туристичних закладів
(готелі, центри відпочинку, кемпінги, санаторії, будинки відпочинку, ресторани)

Ми розглядаємо наступні 13 категорій, за якими відбувається екологічна сертифікація цих закладів:

• Екологічний менеджмент
• Залучення персоналу
• Інформування гостей
• Споживання води
• Використання миючих засобів
• Відходи
• Споживання енергії
• Харчування
• Внутрішній клімат на підприємстві
• Зелені насадження
• Екологічне просвітництво
• Адміністрування та співпраця з партнерами/постачальниками
• Транспорт

До кожної категорії визначені вимоги: обов’язкові й необов’язкові критерії сертифікації.

Перелік критеріїв для системи екологічної сертифікації туристичного бізнесу в Україні

І. Екологічний менеджмент

Ціллю екологічного менеджменту є скорочення споживання ресурсів та зменшення навантаження на навколишнє середовище через впровадження системних інтегрованих методів роботи. (Див. також окрему главу, в якій детально описано, що таке екологічний менеджмент туристичного підприємства).

В наступній таблиці наведено перелік критеріїв та додаткові пояснення до них.
Умовні позначення (до цієї та всіх наступних таблиць):
О – обов’язкові для виконання;
І – бажані, але не обов’язкові.

Таблиця 1. Критерії та пояснення

	Критерії	Пояснення
I.1	Керівництво має призначити екологічного менеджера підприємства.	Екологічний менеджер відповідає за екологічні аспекти та здійснює екологічний контроль на підприємстві. Ця особа є контактною для організації, що проводить сертифікацію.	О
I.2	Підприємство повинно мати написану програму екологічної політики.	Екологічна політика підприємства описує наміри та цілі для досягнення певних екологічних показників. Вона представляє загальне бачення діяльності підприємства в навколишньому природному середовищі, не деталізуючи поводження. Екологічна політика зобов‘язує підприємство постійно покращувати взаємодію з навколишнім природним середовищем, що відображується в показниках впливу. Вона формується спільно керівництвом і персоналом таким чином, що всі зобов‘язані брати участь в екологічній діяльності. Екологічна політика має бути розроблена й затверджена головним керівником підприємства не пізніше, ніж через шість місяців після присудження підприємству екологічного сертифікату.	О
I.3	Підприємство повинно визначити екологічні цілі та скласти план дій для досягнення поставлених цілей.	Цілі та план дій відображують постійний прогрес і, таким чином, ведуть до постійного зменшення впливу на навколишнє середовище. План дій: охоплює суттєві екологічні аспекти діяльності підприємства; містить вимірювані та чіткі цілі, які приносять конкретні екологічні вдосконалення; приймає до уваги коментарі та скарги; передбачає добре документування діяльності; передбачає перевірки та послідовність. Підприємство завжди повинно працювати над щонайменше однією екологічною ціллю. Цілі та план мають бути розроблені не пізніше, ніж через шість місяців після присудження підприємству екологічного сертифікату.	О
I.4	Підприємство повинно мати та регулярно поновлювати спеціальну теку, яка містить всю документацію щодо участі в програмі сертифікації.	Перелік документів, що стосуються екологічної сертифікації: екологічна політика; екологічні цілі; план дій; документація для щорічного звітування (дивись пункт I.6.); інформація про споживання підприємством енергії та води; інформація про домовленості з підрядниками; плани екологічних тренінгів; протоколи зборів персоналу, присвячених екологічним заходам.	О
I.5	Підприємство має виконувати вимоги національного та міжнародного екологічного законодавства.	Важливо, щоб співробітники знали про зміни у відповідних областях законодавства.	О
I.6	Сертифікована компанія має забезпечити щорічну звітність та процедуру підтвердження та контролю раз на 2 роки.	Оскільки підприємство звітує щороку про відповідність критеріям сертифікації, форма заявки має використовуватися у якості контрольного переліку. Екологічний менеджер підписує форму заявки як документацію для огляду. Організація, що надає сертифікат, відповідає за щорічну перевірку, а також – за дотримання процедури підтвердження раз на 2 роки. Сертифікуюча організація у будь-який час може проводити додаткові перевірки за допомогою практики “Таємного гостя”.	О
I.7	Підприємство не може бути розміщено на території, яка визнана національною владою як забруднена та така, що представляє значну загрозу для здоров‘я та безпеки гостей.		О
I.8	Підприємство має брати активну участь у підвищенні рівня екологічної обізнаності та пропаганді екологічно дружніх технологій.	Налагоджується активне співробітництво з зацікавленими структурами для покращення стану навколишнього середовища. Цими структурами можуть бути природоохоронні неурядові організації, місцеві адміністрації та інші органи влади, місцеві мешканці та ін. Ідея, яка стоїть за цим необов‘язковим критерієм, полягає в тому, що бізнес має відігравати активну роль у підвищенні рівня обізнаності про стан навколишнього середовища та в просуванні екологічно дружніх технологій.	І

 

II. Залучення персоналу

Персонал має бути мотивований, його думка повинна враховуватися. Екологічний менеджмент є предметом стратегічних рішень, що приймаються на рівні управління, але його важко впроваджувати без активної участі співробітників. Для мотивування та якісної екологічної роботи важливо, щоб екологічний менеджер та персонал отримали екологічні знання.

Таблиця 2. Критерії та пояснення

II.1	Весь персонал має бути обізнаний з екологічною політикою та виконанням екологічного плану дій компанії.	Керівництво щонайменше раз на рік організовує загальні збори персоналу для інформування про проблеми споживання води, електроенергії та тепла, а також, щоб повідомити про плани нових екологічних ініціатив. Такі зустрічі сприяють підготовці персоналу до діалогу з гостями про природоохоронні заходи підприємства. Керівництво заохочує співробітників до ініціювання та розробки подальших природоохоронних заходів, сприяє внесенню альтернативних пропозиції для інших екологічних ініціатив. При плануванні таких зустрічей треба пам‘ятати також про сезонних працівників, щоб забезпечити якомога ширше залучення персоналу.	О
II.2	Екологічний менеджер та керівництво мають проводити цільові зустрічі щонайменше двічі на рік задля допомоги керівництву слідкувати за екологічним статусом підприємства.	Такі зустрічі – це можливість дискусій на рівні керівництва, обговорення нових ініціатив.	О
II.3	Екологічний менеджер та інші співробітники, які займаються екологічними проблемами, повинні пройти курс екологічних тренінгів. Сертифікуюча організація проводить базовий тренінг.	Розклад екологічних тренінгів розробляється не пізніше, ніж через шість місяців після присудження екологічного сертифікату або після наймання нового екологічного менеджера. Ці зустрічі використовуються для інформування працівників про те, як підприємство просувається за планом дій та досягає екологічних цілей. Вони є місцем для дискусій, обміну інформацією, ідеями, корисними порадами тощо. Тренінги можуть бути організовані як сертифікуючою організацією, так і іншими туристичними організаціями, університетами, закладами вищої освіти, екологічними НПО та подібними організаціями.	О
II.4	Екологічний менеджер має забезпечити отримання персоналом знань про екологічні завдання та проблеми підприємства.	Усі працівники мають знати про екологічні заходи підприємства, про можливі впливи їхньої роботи на довкілля та про потенційну користь від їхніх персональних зусиль. Оскільки не всі члени колективу можуть брати участь у тренінгах, інформація має постійно поширюватися через меморандуми, інформаційні бюлетені, тощо.	О

 

III. Інформування гостей

Гості мають бути поінформовані щодо екологічної діяльності підприємства. Це дозволяє гостям дізнатися про те, як вони можуть допомогти у збереженні довкілля, а також робить екологічну діяльність підприємства видимою для гостей.

Кількість екологічно свідомих туристів зростає у всьому світі, люди піклуються про екологічну відповідальність бізнесу. Відповідна інформація має бути доступною: на рецепції, у ресторанах, в інформаційних добірках, розміщених у кімнатах, тощо.

Таблиця 3. Критерії та пояснення

III.1	Підприємство має ясно та помітно показувати, що йому присуджений екологічний сертифікат.	Для підтримки ефективності екологічної сертифікації як маркетингового інструменту сертифікованому підприємству важливо відкрито демонструвати свій сертифікат.	О
III.2	Підприємство має постійно інформувати гостей про екологічні проблеми та пояснювати, як можна долучитися до їх вирішення.	Підприємство надає гостям у доступній формі наступну інформацію: про те, що вони користуються послугами екологічно сертифікованого підприємства, що зменшує вплив користувача на навколишнє середовище; про те, як можна зробити свій внесок у подальше покращення стану навколишнього середовища шляхом збереження води та енергії, вимикання світла при виході з приміщення, обмеження вентиляції приміщення за допомогою термостата, контролювання опалення або повітряного кондиціювання.	О
III.3	Інформаційні матеріали про програму екологічної сертифікації мають бути помітні та доступні для гостей.	Інформаційні матеріали про екологічну сертифікацію можуть міститися, наприклад, в інформаційних наборах: листівки або брошури з додатковим аркушем з інформацією про поточні екологічні заходи, «зелену» діяльність чи громадський транспорт. Екологічна інформація також може бути представлена на інформаційному телеканалі в кімнатах.	О
III.4	Працівники реєстраційного офісу повинні вміти надати звіт про поточну екологічну діяльність підприємства.	Для допомоги працівникам реєстрації інформувати гостей про поточні екологічні заходи підприємства варто розробити спеціальні письмові рекомендації, які завжди знаходяться на реєстрації. Інформування гостей про місцеву екологічну діяльність зміцнює екологічний імідж підприємства.	О
III.5	Підприємство має інформувати гостей про можливості пересування громадським транспортом.	Для скорочення навантаження транспорту на навколишнє середовище підприємство заохочу є гостей користуватися громадським транспортом.	О
III.6	Інформація для гостей та персоналу про необхідність енергозбереження має бути помітною.	Йдеться про розумне користування телевізорами у кімнатах, освітленням, опаленням та ін.	О
III.7	Підприємство надає гостям анкету зворотнього зв‘язку.	Анкета зворотнього зв‘язку допомагає з’ясувати рівень обізнаності гостей про екологічні заходи підприємства. Це також показує, наскільки велике значення гості приділяють екологічному менеджменту, що допоможе роботі відділу маркетингу.	І
III.8	Підприємство інформує гостей про необхідність уникання одноразових, особливо пластикових, композитних пакувальних матеріалів.	Пластикові пакети, плівка, скатертини, кухонний та столовий посуд тощо, – використання цих одноразових композитних матеріалів негативно впливає на довкілля протягом усього їхнього життєвого циклу (від видобутку сировини для їх виробництва до утилізації відходів). Натомість можна пропонувати використовувати багаторазові металеві та скляні ємкості, паперові та тканинні сумки.	І
III.9	Підприємство має надавати гостям інформаційні матеріали про те, як гості можуть оптимізувати користування ресурсами у себе вдома.	Інформаційні матеріали можуть бути у формі буклетів з практичними порадами. Підприємство може розробити такі матеріали самостійно або отримати іх у сертифікуючої організації.	О

 

IV. Споживання води

Споживання води є важливою екологічною проблемою, оскільки вода є обмеженим ресурсом, (особливо в Україні, що відноситься для маловодних країн), а також через те, що стічні води можуть загрожувати довкіллю. Зонами великого водоспоживання є кімнати для гостей, кухні, а особливо – місця миття посуду та прибирання. На більшості підприємств можливо скоротити споживання води (згідно міжнародного досвіду) на 10-20% шляхом виконання вимог запропонованої системи сертифікації, які не потребують суттєвих вкладень.

Поради щодо скорочення споживання води – в поясненнях до критеріїв. Підприємство також може звернутися за порадою до місцевих сантехнічних служб, інших уповноважених підприємств або ж до сертифікуючої організації. Існує багато можливостей, які найчастіше не дорого коштують.

Ключові показники

Сертифікуюча організація може розробити таблицю для реєстрації споживання води. Підприємство може також розробити власні реєстраційні таблиці, скажімо, з електронними розрахунками. Таким чином можна постійно реєструвати дані ключових показників споживання води

1. по відношенню до загального обороту,
2. по відношенню до проценту броні,
3. по відношенню до інших показників рівня активності підприємства.

За допомогою реєстраційної таблиці можна визначити, чи пояснюється збільшення споживання води відповідним підвищенням активності.

Таблиця 4. Критерії та пояснення

ІV.1	Загальне споживання води має підраховуватися принаймні раз на місяць.	Підприємство реєструє загальний рівень споживання води щонайменше раз на місяць. Кожні три місяці на базі цих даних має бути представлений показник – об’єм спожитої води за добу проживання або на м² внутрішнього приміщення. Якщо виникають суттєві зміни, підприємство вживає заходів коригування.	О
IV.2	Новопридбані унітази мають споживати не більше 6 літрів при змиванні.	Туалетні бачки можуть бути відрегульовані для обмеження стоку води без шкоди для комфорту гостей. Якщо неможливо відрегулювати виток води до 6 літрів або стік забивається при використанні такої кількості води, сертифікуючій організації надається письмовий висновок експерта або міських комунальних служб щодо найменшого рекомендованого об‘єму зливної води. Вимагається також дослідження можливостей зменшення об‘єму зливної води до < 6 літрів. Будь-ласка, зазначте, що цей критерій також стосується новопридбаних унітазів у туалетних кімнатах гостей та в зонах для обслуговуючого персоналу.	О
IV.3	Не допускається протікання кранів та туалетів.	Це стосується кранів та туалетів у номерах для гостей та в зонах для обслуговуючого персоналу. Відповідальний за перевірку видимого витоку води повинен мати план дій щодо перевірок та спеціальних заходів у разі необхідності.	О
IV.4	У кожній ванній кімнаті мають бути кошики для сміття.	У туалетах мають бути встановлені таблички з проханням до гостей викидати туалетний папір до корзин зі сміттям, а не до унітазів, для того, щоб обмежити об‘єм зливної води й уникнути забивання труб.	О
IV.5	Об‘єм витоку води з душів не має перевищувати 8 літрів за хвилину.	Це стосується душів у ванних кімнатах для гостей і в зонах для обслуговуючого персоналу. Багато ручних душових насадок мають вбудовані перемикачі режиму заощадження води. Корисно встановити регулятори натискного, а не поворотного типу, таким чином можна скоротити витік води потрібний для регулювання її температури.	О
IV.6	Об‘єм витоку води з кранів не має перевищувати 8 літрів за хвилину.	Це стосується кранів у ванних кімнатах для гостей і в зонах для обслуговуючого персоналу. Для забезпечення мінімального споживання води крани можуть бути обладнані водяними фільтрами, котрі змішують воду з повітрям. Існують також інші пристрої, корисні для обмеження витоку води з кранів.	О
IV.7	Новопридбані крани мають бути поворотного типу, а не натискного.	Це дозволяє витрачати менше води при налаштуванні необхідної температури.
IV.8	На кранах мають бути встановлені водозберігаючі насадки.	Такі насадки дозволяють заощадити до 50% витоку води, а також збагачують воду киснем.
IV.9	Не допускається зайве використання води для змиву в пісуарах.	Для цього, наприклад, корисно встановити детектор рухів, кнопку зливу та ін. Також можна встановити пісуари, які не використовують воду. Це стосується кімнат для гостей, рівно як і зон для обслуговуючого персоналу.	О
IV.10	Новопридбані посудомийні машини мають бути професійними, зі зменшеним споживанням води та належати до класу А енергозбереження.	Новопридбані посудомийні машини не мають бути стандартними побутовими приладами (за виключенням випадків, коли це найбільш обґрунтоване рішення з екологічної точки зору), тому що побутовіпосудомийні машини зазвичай використовують більше води, ніж професійні. Бажано, щоб врони споживали не більше 3,5 літрів на миття однієї корзини завантаженого посуду.	О
IV.11	Біля посудомийних машин мають бути розташовані інструкції з рекомендаціями щодо збереження води та електроенергії під час використання машин.	Це зручно для персоналу. До інструкцій треба включити інформацію щодо найбільш економного режиму використання.	О
IV.12	Вся стічна вода має оброблятися відповідно до національних та регіональних вимог і нормативів на скиди.	Підприємство узгоджує план очистки стічних вод з відповідними місцевими службами та контролюючими органами. Якщо неможливо під‘єднатися до місцевої станції очищення каналізаційних вод, підприємство встановлює власну систему очищення, відповідно до вимог національного законодавства та міжнародної сертифікації.	О
IV.13	Плавальні басейни мають утримуватися відповідно до національного законодавства з охорони здоров‘я (поновлення води, санітарна обробка та ін.)	Для підприємства важливо знати про зміни у відповідній області законодавства.	О
IV.14	У критих басейнах температура повітря має бути, як мінімум, на 2ºC вище, ніж температура води в басейні.	Це дозволяє скоротити витрати енергії на підтримку температури в басейні.	І
IV.15	У зонах високого споживання води мають бути встановлені окремі лічильники, ці виміри мають реєструватися окремо від решти.	Областями високого водоспоживання найчастіше є кімнати для гостей, кухні та плавальні басейни з душовими.	І
IV.16	Підприємство має повідомити місцевий водоканал про свої наміри перейти до іншого джерела водопостачання.	Підприємство має повідомити місцевий водоканал про свої наміри перейти до іншого джерела водопостачання (наприклад, ґрунтових або наземних), якщо дослідження місцевого природоохоронного плану показують високу ступінь навантаження на навколишнє середовище від використання поточного джерела водопостачання.	І
IV.17	У разі відсутності централізованого водопостачання або каналізації підприємство повторно використовує „сірі” стічні води для технічних потреб.	Тек звані „сірі” стічні води — це стоки з душових кабін, які можуть бути використані, наприклад, для змиву унітазів, а стоки з кухні можуть бути використані для іригаційних потреб.	І
IV.18	У разі низької якості питної води підприємство встановлює якісний фільтр замість купівлі розфасованої питної води.	Окрім економічності, це дає змогу уникнути зайвого навантаження на довкілля через транспортування та використання пакувальних матеріалів.	І
IV.19	За відсутності централізованого водопостачання якість води має регулярно перевірятися згідно дійсного законодавства.	Наприклад, при колодязному водопостачанні, особливо у щільно забудованому приватному секторі, колодязі можуть бути розташовані поблизу вигрібних ям сусідніх садиб. У таких випадках господар має звернутися до санстанції для регулярних перевірок якості води.	І

 

V. Використання миючих засобів

Миючі засоби зазвичай містять агенти, що є шкідливими для довкілля. Тобто, важливо обмежити використання цих продуктів настільки, наскільки це є можливим. Цього можна досягти шляхом уникання зайвого миття, прання та прибирання, а також – оптимальним дозуванням застосування цих засобів. З’являються останнім часом на нашому ринку і такі засоби, що не містять шкідливих складових, хоча, треба сказати чесно, – їх поки що небагато, а ціни на них не найнижчі.

Таблиця 5. Критерії та пояснення

V.1.	У ванних кімнатах та кімнатах відпочинку має бути інформація про те, що білизна та рушники будуть замінені тільки на вимогу гостей.	Ці оголошення можуть бути виготовлені сертифікуючою організацією або самим підприємством. Будь-ласка, зазначте, що ці оголошення є обов‘язковими тільки для підприємств, які пропонують рушники як частину своїх послуг. Таким чином вдається уникнути зайвого прання, а отже – зайвого використання пральних засобів.	О
V.2.	Новопридбані засоби для миття та чистки не повинні містити заборонених речовин та фосфатів, а також бути біодеградуючими, тобто такими, які розкладаються природнім шляхом. Або мають бути позначені екологічним маркуванням.	Більшість сертифікаційних систем мають вимоги до засобів мийки та чистки, а також перелік речовин, наявність яких у миючих засобах є небезпечною і небажаною. Справа екологічного менеджера та персоналу, відповідального за прибирання, – вивчити інформацію про склад того чи іншого продукту перед тим, як купувати його (таку інформацію можна отримати в постачальника або прочитати на етикетці), і якщо вирішили придбати засіб, то приділити особливу увагу дозуванню, запобіжним заходам безпеки та інструкціям з правильного його використання. Підприємство також може звертатися по допомогу до сертифікуючої організації, скористатися переліком рекомендованих „Зеленим досьє” безфосфатних біодеградуючих миючих засобів, доступних на українському ринку. Якщо підприємство наймає професійну прибиральну компанію, підрядник має задовольнити перелічені вимоги. Якщо це можливо, підприємство або підрядник мають використовувати продукцію з еко-маркуванням.	І
V.3.	Дезінфекція має застосовуватися тільки там, де це є необхідним згідно санітарно-гігієнічних вимог.	Дезінфектори (хлориди, скажімо) є дуже небезпечними для навколишнього середовища. Вони мають використовуватись тільки в особливих випадках та згідно вимог відповідного законодавства. Підприємство також може звертатися по допомогу до сертифікуючої організації.	О
V.4.	Персонал має бути навчений не використовувати детергентів та дезінфекторів більше, ніж вказано на упаковці.	Постачальник може також надати інформацію про системи автоматичного дозування засобів мийки й чистки, про спеціальні дозуючі насоси.	О
V.5.	Паперові рушники та туалетний папір мають бути вироблені з паперу, що не був відбілений хлором або має еко-маркування.	Поки що не в у всіх місцях України їх легко знайти, тому ми не можемо цього вимагати від усіх піприємтсв, але у більшості місць вони вже доступні, і підприємства мають використовувати саме такі продукти.	I

 

VI. Відходи

Відходи мають величезний вплив на навколишнє середовище, їх неможливо повністю позбавитись екологічно дружнім шляхом. Але водночас вони являють собою ресурси, які можна використовувати. Екологічне навантаження від відходів можна зменшити: скорочувати обсяги вироблення відходів, відокремлювати різні їх категорії для переробки.

Таблиця 6. Критерії та пояснення

VI.1	Підприємство має розділяти відходи по фракціях, які обробляються окремо, згідно регіональної або національної інфраструктури утилізації відходів.	Важливо бути обізнаними із сучасною місцевою та національною інфраструктурою для збору та утилізації відходів. Можливі категорії для сортування: біологічні відходи, метали, акумулятори та батарейки, скло, папір, пластик, пляшки багаторазового використання, інше. Контейнери для відходів не повинні бути розміщені на шляха які ведуть до/з аварійних виходів. Також слід узгодити місце розташування контейнерів з пожежною інспекцією.	О
VI.2	Якщо місцева служба збору та утилізації відходів не передбачає збору відходів біля підприємства, то підприємство має забезпечити транспортування своїх відходів до найближчого належного місця їх утилізації.		О
VI.3	Підприємство відповідально ставиться до подальшої долі своїх відходів, дізнається, що з ними роблять комунальні служби.	Підприємство має знати, що робить з його розділеними відходами кампанія – утилізатор. Якщо вона відправляє їх на загальне сміттєзвалище, то підприємство шукає іншу компанію або спеціалізовані пункти збору (макулатури, скла, металу, тощо). Можливо укладення окремих договорів, можливі неформальні схеми, а також співпраця з іншими бізнес-структурами у створені таких пунктів роздільного збору відходів.	О
VI.4	Інструкції щодо розділення та поводження з відходами має бути легко доступною для персоналу.	Інструкція може містити ілюстрації для кращого її розуміння.	О
VI.5	Підприємство має уникати використання одноразових, особливо пластикових та композитних пакувальних та побутових матеріалів, а натомість більше використовувати тару багаторазового використання.	Уникнути використання одноразових, особливо пластикових, композитних пакувальних матеріалів (пластикові пакети, плівка, скатертини, кухонний та столовий посуд тощо) можна, замінюючи їх скляними, паперовими чи тканими. Можна використовувати біодеградуючий пластик. Питну воду треба купувати у пляшках багаторазового використання (скляних, пластикових багато літрових контейнерах для кулерів). При цьому зручно подавати воду на столи в графинах багаторазового використання. Одноразовий посуд має використовуватися тільки біля басейнів, на музичних заходах та для транспортування обідів. Має сенс, наскільки це можливо, відмовитись від закупок продуктів у дрібній розфасовці, натомість більше застосовувати тару багаторазового використання, – скляну, металеву, класичні бідони, керамічні контейнери тощо. Якщо ж доводиться все-таки використовувати дрібну розфасовку (вершки, масло, сир, варення у пакетах по10-25 г), то вона має бути такою, що переробляється. Туалетні приналежності одноразового використання (мило, шампуні, капці для душу) не треба розміщувати в кімнатах. Замість цього у ванних кімнатах для гостей має бути оголошення про можливість отримати різні продукти одноразового використання на рецепції. Це зменшує кількість використаної продукції. Якщо підприємство пропонує шампунь як частину сервісу, то його можна налити у роздаткові пристрої. Використання акумуляторів замість батарейок дозволяє скоротити кількість токсичних відходів, і це дешевше.	О
VI.6	Підприємство має дбати про відпрацьовану офісну та побутову техніку, токсичні витратні матеріали.	Відпрацьовану офісну та побутову техніку, токсичні витратні матеріали (лампи денного світла та енергозберігаючі лампи, батарейки та акумулятори, прилади зі ртуттю та перемикачі) слід здавати на спеціально призначені для цього пункти утилізації. Непотрібна побутова та офісна техніка, яка ще в робочому стані, не викидається, а безкоштовно передається на потреби соціальної сфери (наприклад, у школи, дитячі садки або неурядові організації).	О
VI.7	Передбачати в контрактах із постачальниками повернення транспортувальної тари (пластикові контейнери, PS коробки та подібне) для повторного використання.	Обсяг відходів може значно скоротитися, якщо постачальники погодяться забирати назад для повторного використання транспортувальні контейнери. І їм це також буде вигідно.	І
VI.8	Органічні відходи рослинного походження компостуються.		О

 

VII. Споживання енергії

Споживання енергії підприємством важливе, адже виробництво її може спричинити шкоду для довкілля. Рівень споживання може бути знижений, якщо його ретельно контролювати та реагувати на застосування незбалансованих моделей споживання. Більше того, енергію можна заощаджувати, впроваджуючи сучасні технічні рішення та дотримуючись при експлуатації електроприладів (а також вентиляційних систем, генераторів та ін.) необхідних вимог. Підприємство, якому присуджено екологічний сертифікат, повинно мінімізувати споживання енергії шляхом правильної експлуатації електричних приладів: регулярно розморожувати морозильники, мити охолоджувачі, випарювальні поверхні та теплообмінники у вентиляційних системах. І, звичайно, – впроваджувати енергозберігаючі технології та прилади. Як свідчить практика, найкращих результатів удається досягти в локальних, децентралізованих системах.

Ключові показники

Сертифікуюча організація може розробити таблицю для реєстрації споживання енергії. Підприємство може також розробити власні реєстраційні таблиці, скажімо, з електронними розрахунками. Таким чином можна постійно реєструвати дані ключових показників споживання енергії

1. по відношенню до загального обігу,
2. по відношенню до проценту броні,
3. по відношенню до інших показників рівня активності підприємства.

За допомогою реєстраційної таблиці можна визначити, чи пояснюються зміни у споживанні енергії відповідними змінами в діяльності.

Підприємство також має знати показники теплоефективності своїх будівель – витрати тепла по відношенню до об’єму приміщення, у калоріях на квадратний метр. Якщо цього немає у проектній документації, то це легко визначити за допомогою лічильника витрат тепла (газу на опалення) та калькулятора.

Таблиця 7. Критерії та пояснення

VII.1	Споживання енергії має підраховуватися принаймні раз на місяць.	Підприємство реєструє загальний рівень свого споживання енергії щонайменше раз на місяць. Кожні три місяці ці дані мають утворювати показник кількості спожитої енергії за добу проживання або на м² внутрішнього приміщення. При виникнення суттєвих змін підприємство має вживати заходів коригування.	О
VII.2	Системи контролю опалення та повітряного кондиціонування мають бути встановлені та працювати у час, коли кімнати не заселені.	Треба встановити системи регулювання опалення для того, щоб, коли кімнати чи будинки відпочинку не заселені, була можливість вимкнути опалення або зменшити температуру до 18 градусів. Так само, система повітряного кондиціювання в порожньому приміщенні має бути встановлена на температуру не вище 25 градусів. Функції контролю також можуть здійснюватись вручну, зокрема, за допомогою врізаних ручних регуляторів.	О
VII.3	Всі вікна повинні мати відповідну ступінь теплоізоляції, в залежності від кліматичних умов.	Не пізніше, ніж через шість місяців після отримання екологічного сертифікату підприємство має забезпечити високий рівень теплоізоляції вікон відповідно до місцевого клімату. Зазвичай у наших кліматичних умовах такий рівень забезпечується якісно встановленими металопластиковими або, краще, дерев’яними вікнами з подвійними склопакетами. Але якщо заміна потребує суттєвих витрат, є можливість „загерметизувати” звичайні вікна з подвійними дерев’яними рамами за допомогою будівельного силікону та перетворити їх на достатньо ізолюючі „подвійні склопакети”. На зимовий період щілини між рамами потребують традиційного утеплення.	О
VII.4	Поверхні тепло- та холодо-обмінників вентиляційної системи мають утримуватися у чистоті.	Для того, щоб теплообмінник вентиляційної системи оптимально функціонував, його треба регулярно чистити.	О
VII.5	Жирові фільтри у витяжках мають утримуватися в чистоті та замінюватися принаймні раз на рік.	Жирові фільтри у витяжках треба чистити раз на тиждень, замінювати щорічно.	О
VII.6	Морозильні та холодильні камери, нагрівальні та духові шафи, установки охолодження та кондиціювання повітря, міні-бари, телевізори і т. п. мають бути обладнані і використовуватися таким чином, щоб споживати якнайменше енергії.	Це означає наступне: теплоізоляція в них не пошкоджена, новопридбані холодильні установки не використовують холодильні агенти на основі хлорфторвуглеводню (речовин, що мають руйнівний вплив на озоновий шар), обладнання відповідає вимогам національного законодавства щодо холодильних агентів, які зняті з виробництва, міні-бари не споживають більше, ніж 1 кВт/ч /день, морозильні камери, телевізори, вентиляція вимкнені на час, коли будинки чи квартири відпочинку не використовуються, існує така система контролю вентиляції, коли її потужність можна зменшувати або вимикати у спільних кімнатах та кухнях, якщо вони не використовуються, усі прилади та системи за необхідності вчасно ремонтуються.	О
VII.7	Принаймні 20% електричних лампочок мають належати до класу А енергозбереження.	Варто замінити лампочки на енергозберігаючі всюди, де це можливо. Заміна звичайних лампочок на енергозберігаючі у приміщеннях, де світло ввімкнено хоча б 4 години на добу, є інвестицією, котра окупиться менш ніж за рік. Корисно використовувати енергозберігаючі лампочки і там, де середній час горіння світла більше, ніж 2 хвилини. Причини використання не енергоефективних лампочок мають бути чітко пояснені.	О
VII.8	Підприємство має докласти зусиль до збереження енергії на кожному об‘єкті високого рівня споживання енергії.	Наприклад, – сауна, хаммам (турецькі бані), плавальний басейн, спа, солярій тощо).	О
VII.9	Під час спорудження нових будівель або при реконструкції старих підприємство має максимально враховувати екологічні міркування.	Йдеться про комплексні підходи до енергозбереження, теплоізоляції, використання екологічно дружніх будівельних матеріалів, які сприятимуть майбутній енергоефективності.	І
VII.10	Підприємство має дбати про збереження тепла в усіх приміщеннях.	Джерелами протягів і причинами втрати тепла у приміщеннях є вікна й віконні рами, двері, електричні розетки, каміни та вентиляційні системи. Саме вони, в першу чергу, мають бути обладнані теплоізоляцією. Каміни та вентиляційні системи, що не використовуються, також мають бути обладнані теплоізоляцією (або заслонками). Місцями найбільшого витоку тепла також є підлога, стіни та дах, їх за необхідності також потрібно обладнати теплоізоляцією. Ділянки стін, де розташовані батареї опалення, мають бути обладнані рефлекторною панеллю (на основі фольги) для зменшення витоку тепла. Віконні штори та меблі не мають закривати батареї: тепло має поступати до приміщення, а не гріти стіни та вікна. Ці два заходи збільшують тепловіддачу на 10-30%. Використовуйте жалюзі на вікнах – це зменшує втрати тепла взимку на 8-15% та потребу кондиціювання влітку. Доцільними є інші системи повторного використання тепла, що відходить, зокрема повітряна рекуперація.	І
VII.11	При будівництві нових приміщень, там де це можливо та дозволяється законодавством, підприємство встановлює економічні системи локального опалення замість під’єднання до централізованої мережі.	У централізованих системах опалення величезні втрати тепла відбуваються при його передачі. А відсутність можливості регулювати витрати енергії на опалення відповідно до реальних потреб не дозволяє заощаджувати. Тому локальне опалення є більш енергоощадним та економічним. При виборі системи опалення треба звертати увагу на її ефективність (прикладами ефективних систем є котли конденсаторного типу), на вид палива, що використовується, та визначити найбільш оптимальну систему для конкретної місцевості. Більшість котлів, скажімо, працює на газі, але у деяких місцях доцільніше використовувати тверде паливо – тирсу, солом’яні брикети тощо.	І
VII.12	Для опалення не використовуються електричні нагрівальні прилади.	У випадку неможливості виконання цього критерію причини мають бути чітко обґрунтовані.	О
VII.13	Підприємство використовує відновлювані джерела енергії.	Сонячна, теплова, вітрова, геотермальна тощо.	І
VII.14	Протягом року з моменту отримання екологічного сертифікату підприємство має запросити консультанта з енергоефективності, який аналізуватиме енергетичну діяльність підприємства принаймні раз на три роки.	Консультант з енергоефективності здійснює огляд підприємства і, базуючись на ньому, консультант (або радник з місцевої природоохоронної служби) розробляє план енергозбереження. Цей план має включати принаймні приблизну оцінку витрат, кількості заощадженої енергії та прогноз періоду окупності інвестицій. План надсилають до сертифікуючої організації принаймні через місяць після візиту консультанта.	І
VII.15	Окремі лічильники розміщені у місцях найбільшого енергоспоживання через 6 місяців після присудження екологічного сертифікату.	Зазвичай це – нагрівальні прилади швидкого розігріву, сауни, басейни, хамами тощо. Це потрібно для того, щоб оперативно реагувати на випадки різких змін споживання енергії.	І
VII.16	Наявність автоматизованих систем освітлення.	Непотрібне зовнішнє освітлення може вимикатися автоматично за допомогою таймерів вмикання/вимикання, детекторів руху, сенсорів рівня освітлення тощо. Такі системи можуть зробити суттєвий внесок в обмеження споживання енергії.	І

 

VIII. Харчування

Обираючи харчові продукти для ресторанів, ви впливаєте на стан довкілля непрямим шляхом. Купуючи продукти місцевого виробництва, ви не тільки стимулюєте розвиток місцевої економіки, а й зменшуєте навантаження на довкілля від транспортування. Добре, якщо така продукція має відзнаку якості, визнану на національному чи міжнародному рівні. Ваш вибір може впливати й на умови утримання тварин. Обираючи органічну продукцію, впевніться, наскільки це можливо, що це дійсно є органічно зрощений продукт, тобто, що це проконтрольовано та засвідчено відповідними органами.

Таблиця 8. Критерії та пояснення

VIII.1	Підприємство має реєструвати закупки екологічно дружніх (місцевого виробництва або органічних, в залежності від того, що є доцільним у місцевих умовах) продуктів харчування.	Підприємство реєструє той факт, що воно купує екологічно дружню харчову продукцію. Сертифікуюча організація розробляє реєстраційну форму, яка може бути використана для реєстрації процентної складової органічної або місцевої харчової продукції. Підприємство також може самостійно розробити свою власну реєстраційну форму у вигляді електронних таблиць розрахунків.	О
VIII.2	Доля сертифікованої харчової продукції має зберігатися або зростати протягом року.	У протилежному випадку причини мають бути пояснені представнику сертифікуючої організації. Використання такої реєстраційної форми допомагає підприємству забезпечити стабільність використання сертифікованої продукції.	І
VIII.3	Доля продуктів харчування місцевого виробництва має бути не менше 50%.	Місцеві продукти харчування виробляються на території, яка простягається не більше, ніж 100 км від місця розташування підприємства. Це означає, що для їх перевезення не потрібно транспортування на значну відстань, а отже можливо уникнути значних викидів парникових газів від спалювання пального.	І
VIII.4	Підприємство уникає продуктів харчування, вирощених із застосуванням пестицидів та хімічних добрив.		І

 

IX. Внутрішній клімат на підприємстві

Створення приємного внутрішнього середовища та сервісу посилює імідж бізнесу як екологічно дружнього.

Таблиця 9. Критерії та пояснення

IX.1	Підприємство має поважати законодавство щодо забруднюючих факторів на внутрішніх територіях.	Забруднюючі елементи внутрішніх приміщень включають шуми, запахи, небезпечні матеріали (такі як азбест) та ін. Цей критерій також стосується приміщень для персоналу та робочого середовища.	О
IX.2	Ресторан має бути вільною від паління зоною.	Зони, де заборонено палити, мають бути позначені. У конференційних та семінарських центрах, у залах, де гості обідають разом, буває складно вказати такі місця. В таких випадках вимогу можна задовольнити оголошенням всього приміщення семінару/конференції зоною, вільною від паління.	О
IX.3	Наявність кімнат для тих, хто не палить.	Кімнати позначаються табличками.	О
IX.4	Якщо на підприємстві кардинально змінюється інтер‘єр або робиться ремонт, завдання покращення внутрішнього клімату має бути серед перших.	Часто будівельні та ремонтні матеріали є шкідливими для здоров‘я людини або токсичними. Якщо підприємство робить значні зміни в інтер‘єрі або ремонт, то при цьому мають використовуватися лише будівельні та ремонтні матеріали, які не містять шкідливих небезпечних складових або мають екологічний сертифікат якості. Потрібно віддавати перевагу акриловим та водорозчинним фарбам, які є менш токсичними, а також фарбам з натуральних речовин замість штучних (натуральний скипидар, оліфа, тощо). Не використовуйте фарби та розчинники, котрі містять легкі органічні речовини, вони шкідливі для здоров’я та навколишнього середовища, так само, як свинець (білила). Не використовуйте азбест та матеріали, що його містять, наприклад, шифер. У разі неможливості застосування цього критерію, причини мають бути аргументовано пояснені сертифікуючій організації.	О

 

X. Зелені насадження

Екологічний менеджмент також розповсюджується на прилеглі до підприємства споруди й території: тут можуть використовуватися хімічні засоби, що мають шкідливий вплив на довкілля, наприклад, стікаючи до підземних вод.

Таблиця 10. Критерії та пояснення

X.1	Пестициди та хімічні добрива можуть використовуватися не частіше, ніж раз на рік, але тільки у випадку, якщо не існує органічних еквівалентів.	Оскільки не допускається використання пестицидів та хімічних добрив на прилеглих до підприємства територіях, замість них можна використовувати газові пальники або механічні гербіциди.	О
X.2	Новопридбані газонокосилки повинні бути екологічно дружніми.	Тобто, в них може застосовуватися електричний привід, пальне, що не містить свинцю, каталітичний конвертор, ручне керування, або вони повинні мати екологічний сертифікат якості.
X.3	Квітники та садки мають поливатися перед світанком або після заходу сонця.		О
Х.4	Відходи садівництва компостуються.		О
Х.5	Підприємство збирає та використовує (для потреб садівництва, мийки території, тушіння пожеж тощо) дощову воду.	Якщо дощова вода забруднена стоками від автостоянки, перед її використанням слід застосувати системи очистки.	І

 

XI. Екологічне просвітництво

Екологічна обізнаність може бути вдосконалена не тільки завдяки впровадженню принципів екологічного менеджменту, а також через проведення заходів, які допоможуть гостям ознайомитися з місцевою природою.

Для того, щоб дізнатися про існуючі можливості для відпочинку в конкретній місцевості, підприємству корисно звернутися до муніципалітету або до місцевої туристичної служби. Лісники та місцеві екскурсоводи також можуть допомогти з інформацію про можливості відпочинку на природі.

Скажімо, можна запропонувати гостям пікнік просто неба: «похідний» обід, туристичне спорядження. Також корисно надати інформацію про найближчі природні території та парки, де можна насолоджуватись спілкуванням з природою. Якщо підприємство не надає обідів, можна домовитися з сусідніми ресторанами чи з власниками садиб сільського туризму.

Таблиця 11. Критерії та пояснення

XI.1	Інформаційні матеріали про місцеві пам’ятки природи, парки та культурні цінності, разом із правилами поводження на природоохоронних територіях, мають бути доступними для гостей.	Персонал на реєстрації здатний допомогти гостям обрати «зелений» відпочинок або активний відпочинок на свіжому повітрі. Але разом з пропозиціями щодо місць відпочинку, необхідно надавати інформацію про правила поводження на таких територіях. Надання таких послуг зміцнює екологічний імідж підприємства.	О
XI.2	Підприємство має надавити інформацію про місця, де можна орендувати велосипеди.	Інформація про ціни та місця, де можна орендувати велосипеди, має пропонуватися на реєстрації.	О
XI.3	Підприємство надає гостям можливість орендувати велосипеди та забезпечує велостоянкою.	Якщо підприємство надає гостям такі послуги, то інформація про це має бути добре помітною.	І
XI.4	Підприємство виступає спонсором місцевої «зеленої» діяльності.	Скажімо, допомагаючи місцевим організаціям чистити русла струмків чи річок, саджати дерева та ін. Щоб отримати більше інформації про те, як підприємство може зробити свій внесок у покращення стану навколишнього середовища, треба зв‘язатися з місцевими НУО або з муніципалітетом. Підтримка такої діяльності, по-перше, зміцнює позитивний імідж підприємства, а по-друге, сприяє збереженню того природного середовища, заради якого і приїздять сюди гості.	І

 

XII. Адміністрування та співпраця з партнерами/постачальниками

Підприємство має включати екологічно дружні практики у свою діяльність та очікувати того ж самого від своїх постачальників. Наприклад, – купувати якомога більше продукції з еко-маркуванням або купувати у підприємств, що запровадили екологічний менеджмент.

Таблиця 12. Критерії та пояснення

XII.1	Всі зони для персоналу мають відповідати таким самим критеріям, що і зони для гостей.	Усі критерії з цього переліку мають застосовуватися як для гостей, так і для персоналу. Наприклад, об‘єм витоку води з кранів не має перевищувати 8 літрів, як у туалетах для гостей, так і в туалетах обслуговуючого персоналу.	О
XII.2	Оргтехніка (комп’ютери, копіювальні машини тощо) повинна мати функцію stand-by та мати маркування екологічно дружньої продукції.	Наприклад, Energy Star, Blue Angel, Designed for Recycling, Eco-mark, – таке маркування підтверджує зменшення впливу на навколишнє середовище під час виробництва, використання та утилізації. Наявність маркування ISO 14001 та EMAS також свідчить про відповідність міжнародним екологічним стандартам.	О
XII.3	Канцелярські прилади, папір, брошури та ін. повинні мати еко-маркування або бути вироблені компанією, що запровадила систему екологічного менеджменту.	Коли підприємство заключає нові угоди про закупівлю канцелярської продукції, брошур, паперу, будь-якої офісної поліграфії, воно має звертати увагу на те, що саме купує і в кого.	І
XII.4	Перукарський салон, спа-салони, лазні та сауни і т.п., які знаходяться на прилеглих до підприємства територіях, мають бути проінформовані про екологічний менеджмент підприємства.	Перукарський салон, спа-салони, лазні та сауни мають якнайкраще задовольняти критеріям екологічної сертифікації підприємства.	О
XII.5	Вся офісна техніка та світло мають вимикатися в кінці робочого для		О
XII.6	Підприємство має мінімізувати діловодство на папері. Якщо неможливо вести документацію в електронному вигляді, підприємство має зробити все можливе для використання паперу з вторинної сировини та невибіленого за допомогою хлору.	Більшість ділової кореспонденції можливо опрацьовувати в електронному вигляді без роздруковування. Для розповсюдження об‘ємних матеріалів (освітніх, пізнавальних, довідкових, та ін. не має необхідності роздруковувати їх на папері, натомість можна робити копії на електронних носіях (оптичні диски флеш-накопичувачі тощо). Якщо неможливо уникнути роздруковування або розмножування матеріалів на папері, слід використовувати друк з обох сторін аркушу. Для більшості операцій з друку та копіювання можливо використання паперу з вторинної сировини та невибіленого за допомогою хлору.	О
XII.7	Збереження біорозмаїття має бути основним критерієм для готелів, розташованих поблизу екологічно чутливих зон. Підприємство має вчасно з’ясувати, чи розташоване воно в межах або поблизу з екологічно чутливими зонами (буферними зонами та коридорами, природними зонами, які охороняються) та узгодити з місцевими природоохоронними структурами план запобіжних заходів.	Йдеться про уникання фрагментації (розділення) природних ареалів, про збереження природних зв’язків в екосистемах у межах та за межами території підприємства, уникання потрапляння інвазивних видів. Якщо під час будівництва було зруйновано певні види рослинності, їх треба відновити. Слід уникати світлового забруднення сусідніх територій та нічного неба, а також інших можливих шкідливих впливів на мігруючі види птахів та тварин та транскордонні екосистеми. Необхідно встановити обмеження на візити до чутливих зон, пропагувати адекватний кодекс поведінки гостей та персоналу в чутливому природному середовищі.	О
XII.8	Підприємства, які розташовані в культурно-історичному середовищі, мають дбати про його збереження та пропагувати це серед гостей.		О

 

XIII. Транспорт

Транспорт спричиняє досить суттєве навантаження на навколишнє природне середовище, забруднюючи ґрунти важкими металами та атмосферу парниковими газами, завдаючи шкоду нашому здоров’ю та спричиняючи зміни клімату. Шкідливим для довкілля та людини є також технологічний процес виробництва автомобілів та їхньої переробки. А виготовлення пального – добування нафти, її транспортування та переробка – є одним з найбільш руйнівних видів людської діяльності. Тому екологічно свідомі підприємства оптимізують використання своїх транспортних засобів та транспортних перевезень, зменшуючи вплив на довкілля та здоров’я людей, а також заощаджуючи ресурси.

Таблиця 13. Критерії та пояснення

XIII	Транспортні засоби, які належать підприємству, мають використовувати неетильоване пальне, що не містить свинцю.	Етильоване пальне при згорянні виділяє більшу кількість важких металів, зокрема свинцю, та інших шкідливих речовин.	О
XIII.2	Підприємство має оптимізувати план своїх транспортних перевезень.	Підприємства, які використовують моторизовані транспортні засоби у своїх щоденних операціях, мають оптимізувати план транспортних потреб для попередження зайвих перевезень та рейсів «порожняком». Підприємство має обирати найбільш екологічно дружній вид транспорту для транспортування товарів та для ділових подорожей.	О
XIII.3	Пробіг автотранспорту має реєструватися принаймні раз на місяць.	Підприємство має щомісячно реєструвати пробіг своїх моторизованих транспортних засобів, здійснюваний для виконання всіх видів діяльності (закупівля продукції, транспортування гостей та ін.), порівнювати ці дані з середньомісячними та аналізувати з метою мінімізації та оптимізації транспортної схеми обслуговування діяльності підприємства.	О
XIII.4	Підприємство має заохочувати своїх співробітників користуватися екологічно дружніми видами транспорту.	Підприємство має заохочувати своїх співробітників пересуватися на велосипедах, пішки, користуватися громадським транспортом, спільно їздити на автомобілях на роботу й з роботи. Можна стимулювати користування велосипедами, наприклад, організувати акцію «крути педалі на роботу». Якщо підприємство надає транспортні засоби своїм співробітникам, воно має подбати також і про надання якісних велосипедів.	О
XIII.5	Підприємство може підтримувати ініціативи співробітників щодо проведення частини їхньої роботи у віртуальному режимі.	Йдеться про застосування таких форм роботи, як телеконференції, інтернет-конференції, відео-конференції, робота в домашніх офісах тощо, – для скорочення кількості подорожей.	І
XIII.6	При використанні моторизованих транспортних засобів підприємство має дбати про якнайвищу ефективність.	Підприємства, які використовують моторизовані транспортні засоби у своїх щоденних операціях, повинні мати таймери розігрівачів мотору, не використовувати шиповану гуму, а також розглянути можливість переходу на альтернативне паливо та електромобілі.	І
XIII.7	Підприємства мають пропонувати послуги місцевих чартерних рейсів групам гостей задля того, щоб гості мали альтернативу використанню приватного автотранспорту		І
XIII.8	При придбанні нових транспортних засобів підприємство враховує економічність використання пального двигуном.		І